Чи можемо ми щось змінити?

Іноді уряди хочуть косплеїти найтемніші періоди історії, як уПольщі у 2016 році, коли консервативна адміністрація оголосила внутрішній хрестовий похід проти абортів і навіть розслідувала випадки викиднів у 2020 році. .

Цей крок мобілізував гігантські натовпи, і люди натовпами вийшли на вулиці, озброївшись плакатами і вішалками, щоб показати свій гнів. Найголовнішим інструментом громадськості в будь-якій політичній системі, що дозволяє знайти протиотруту проти урядової дурості, є протест. Саме так, вихід на вулицю може змінити закони, змусити президентів піти у відставку і змінити долю нації.

Але насправді це не завжди так чудово, як це звучить. Так, іноді це може бути приємнийгарячий суп на картині Ван Гога, але часто це може бути досить небезпечно і загрожувати життю. Не лише серед мільйонів людей, які протестували проти репресивного уряду на площі Тахрір уКаїрі, Єгипет у 2011 році, де “жорстокі сутички між силами безпеки та протестувальниками призвели до загибелі щонайменше 846 людей та поранення понад 6 000”. Не лише на Євромайданіпротести в українській столиці Києві в 2014 році, які вимагали, щоб Україна припинила відповідати на російський політичний тиск і натомість приєдналася до Європейського Союзу, що призвело до 108 жертв серед цивільного населення та 18 загиблих поліцейських, після того, як уряд наказав владі нападати на власний народ.

Насильство проти протестувальників є частиною гри не лише в авторитарній Білорусі, не лише в демократіях Грузії чи Молдови, але й у Франції, коли хтось намагається протестувати проти нової пенсійної реформи, іфранцузький спецназ хапає вас.

Французи мають довгу історію зістудентськими протестами, починаючи з 1229 року. Коли студенти підняли бунт після того, як їх вигнали з таверни на Масляну, що призвело до руйнувань і насильства. .

Заворушення, бунти та народні рухи завжди були присутні в європейській історії, але саме у вісімнадцятих роках вони починають набувати тих форм, які ми знаємо сьогодні, коли починають з’являтися профспілки. Вони запровадили колективні переговори з роботодавцями та почали впливати на урядові рішення у сфері праці. Саме завдяки їхнім масовим рухам були запроваджені суботні вихідні та 40-годинний робочий тиждень. Це був особливо складний процес, адже раніше тривалість робочого часу перевищувала 100 годин на тиждень. Але це не було легким досягненням. Правові зміни, що поширилися в Західній Європі в 1870 році, зробили профспілковий рух сильнішим, а форми протесту – більш активними. Жіночий рух також набирав обертів у той час, розвиваючи абсолютно нове мистецтво масових протестів..

Сьогодні в демократичних країнах існують закони, що регулюють і регламентують прийнятні форми протестів, а свобода думки, свобода об’єднань і свобода слова є основними правами. Однак, існує багато відмінностей у тому, як вони реалізуються або обмежуються на континенті..

Гості:

Емма Рейнольдс – активістка кліматичної справедливості, яка роками співпрацює з CliMates Austria та Fridays For Future, організовуючи кампанії з міжнародними організаціями для захисту клімату та біорізноманіття.

Яна Слемзіна журналістка та письменниця з Харкова, Україна. Вона є редактором міжнародної версії регіонального видання “Гвара Медіа”, яке висвітлює російсько-українську війну та суспільні, культурні та політичні процеси в Харківській області.

Мартін Яскравий – єдиний наш гість, про якого зняли голлівудський фільм, що має назву “державна таємниця”, зацініть! Він працює журналістом понад 30 років, був редактором відділу внутрішніх справ в Observer та політичним редактором New Statesman, а зараз працює в Index Censorship.

Франція протестує: Французький спецназ напав на протестувальників з кийками на тлі оголошення пенсійної реформи

Translated by

Co-funded by the European Union