Демократія, але не така, якою ми її знаємо

Гібридні режими, неліберальні демократії, democraship, democratura – все це трохи лякаючі нові терміни для урядів, що дрейфують до авторитаризму по всьому світу. Ми звикли бачити світ через бінарну геополітику більш-менш демократичного вільного світу, з одного боку, і відвертої диктатури – з іншого. Але що таке Угорщина під керівництвом Віктора Орбана? Або Індія Нарендри Моді? І чи не перетвориться сама Америка на гібридний режим, де домінуватимуть технологічні олігархи та прихильники ідеї “Америка понад усе”, коли світ змириться з реальністю другого терміну президента Трампа?

На нещодавній конференції у Варшаві, організованій мережею культурних і політичних видань Eurozine, Томаш Гучко з братиславського журналу Kapitál Noviny, розповів невтішну історію сповзання своєї країни до популістського авторитаризму. Словацька національна партія на чолі з ультранаціоналістичним прем’єр-міністром Робертом Фіцо проїхалася каретою і кіньми по медіа та культурних установах, пояснив він, починаючи з самого Міністерства культури. Потім Фіцо змінив закон, щоб взяти прямий контроль над громадським радіо і телебаченням. Були звільнені та замінені на лояльних до партії керівників Словацького фонду сприяння розвитку мистецтв,Національного театру, Національної галереї та Національної бібліотеки. “Культурний страйк” супроводжувався подальшими нападами на активістів та критиків влади. “Прем’єр-міністр постійно атакував журналістів, у тому числі подав до суду на кількох письменників”, – сказав Гучко.

Учасник дискусії Мустафа Унлу з турецької медіа-платформи Platform 24 (P24) розповів про аналогічну ситуацію у своїй країні, де уряд президента Ердогана відкликав ліцензії у незалежних мовників.

.

Спокусливо припустити, що ці неліберальні демократії є минущою політичною тенденцією. Але проблема, на думку кількох делегатів Eurozine, полягає в тому, що такі режими мають тенденцію спустошувати інститути і залишати на них настільки глибокі шрами, що їх важко загоїти. Агнешка Вишневська з польської Krytyka Polityczna, мережі польських інтелектуалів, озвучила ноту надзвичайної обережності з приводу восьми років правління в її країні католицької ультраправої партії “Право і справедливість”. Хоча на минулорічних виборах партія зазнала поразки від центристської Громадянської коаліції Дональда Туска, шкоди демократії було завдано. “Існує можливість повернути назад цей спад, – сказала Вишневська. Але державні ЗМІ перетворилися на пропагандистські”. Частково вона звинуватила в цьому самозаспокоєність таких політиків, як сам Туск: “Ліберали не надто переймалися”, – сказала вона.

Пишучи про сучасні гібридні режими в New Eastern Europe, англомовному журналі, який є частиною мережі Eurozine, італійський політолог Леонардо Морліно визначає ключовий момент у липні 2014 року, коли угорський лідер Віктор Орбан почав використовувати вираз “неліберальна демократія”.

Згодом він пояснив, що мав на увазі: християнські цінності та угорська нація повинні мати пріоритет над традиційною ліберальною турботою про права особистості. Однак для Морліно Угорщина – не єдина модель гібридного режиму. Він наводить вичерпний перелік країн Латинської Америки (Болівія, Колумбія, Домініканська Республіка, Еквадор, Гватемала, Гаїті, Гондурас, Мексика і Парагвай) з “активними, територіально поширеними злочинними організаціями, високим рівнем корупції і недостатнім розвитком ефективних державних інститутів”, де демократія серйозно ослаблена. Тим часом, у Східній і Центральній Європі він визнає, що російський вплив створив умови для гібридних режимів у Вірменії, Грузії, Молдові та навіть в Україні..

Термін “democratura” походить від французького “démocrature” і поєднує поняття демократії та диктатури. На англійську мову його іноді перекладають як “потьомкінська демократія”, що, в свою чергу, походить від словосполучення “потьомкінське село”, яке означає вражаючий фасад, що використовується для приховування небажаної реальності. Це названо на честь коханця Катерини ІІ Григорія Потьомкіна, який будував фальшиві показові села вздовж маршруту, яким подорожувала російська імператриця під час своїх поїздок країною.

Спокусливо припустити, що Дональд Трамп збирається започаткувати американську демократію, але жодна з цих концепцій не відповідає ймовірному політичному контексту після 2025 року. США не можна легко порівнювати з крихкими демократіями колишнього Радянського Союзу, а також з корумпованими гібридними режимами Латинської Америки. Це правда, що колишній радник Трампа Стів Беннонлюбив говорити про “неліберальну демократію”, але більше як про провокацію, ніж про програму для уряду.

І все ж, у мові прихильників Трампа є антидемократичний відтінок. У серіалі BBC про конспірологічну ідеологію США “Буря, що насувається” репортер Габріель Гейтхаус помітив дедалі більшу поширеність правого твердження про те, що США є “конституційною республікою”, а не демократією. Ця думка бере свій початок від американського ультраіндивідуалістичного мислителя Дена Смута, чию впливову передачу 1966 року на цю тему все ще можна знайти на YouTube. Смут був агентом ФБР і запеклим антикомуністом, який вважав, що Америкою керує ліберальна еліта, як він пояснив у своїй книзі 1962 року “Невидимий уряд”, яка “викривала” нібито соціалістичну Раду з міжнародних відносин.

Така риторика знайома з нещодавньої виборчої кампанії, коли Дональд Трамп атакував Камалу Гарріс як таємну соціалістку і пообіцяв помститися “глибокій державі”.

Але є тривожні ознаки того, що республіканці при Трампі працюватимуть за авторитарною схемою. Як повідомили цього тижня The Guardian та інші, спроба ухвалити закон, спрямований проти американських неприбуткових організацій, які вважаються такими, що підтримують “тероризм”, щойно була ледве заблокована. Подібні закони вже були прийняті в Індії Моді та Росії Путіна.

Трамп послідовно атакував критичні ЗМІ як постачальників фейкових новин. Він запропонував розслідувати державну зраду на телеканалі NBC Newsі щоААА

Translated by

Co-funded by the European Union